Позначка: Мандрівки

Торкатися цього спогаду боляче. Адже йдеться про місця, які зараз знаходяться під окупацією. До того ж з ними пов’язані найстрашніші події російсько-української війни: тут було криваве місиво, загинули десятки тисяч цивільних мешканців і українських захисників. Наші армійці билися як леви, аби зупинити ворога. Але врешті були змушені відступити. Тож сьогодні ці місця аж ніяк не асоціюються з відпочинком, літом, морем… Сьогодні при згадці назви «Маріуполь» перед очима постають моторошні картини перших тижнів повномасштабної війни: бомби, що падають на багатоповерхівки, трупи на вулицях ще вчора квітучого міста, підвали, набиті голодними, ледь живими людьми, хрести на дитячих майданчиках, величезні братські могили, руїни «Азовсталі»…

«Крехівський монастир розміщений у гарній мальовничій місцевості. Від сходу, заходу та півдня оточують його узгір’я, покриті листяними лісами, та мають часом пологі а часом круті схили та де-не-де перерізані лісовими хащами з скелями та урвищами. На північ від монастиря тягнеться неозора рівнина, на якій лежать розкидані села та осади, урожайні ниви, що перетинаються місцями річками…»

Цю квітку ми зустріли на підступах до загубленого серед лісу та заростів кукурудзи, оточеного бездоріжжям, хутору Копанка на Львівщині. А точніше, того, що від нього лишилося…

У вересні 2021 року, за п’ять з половиною місяців до початку великої війни і окупації півдня, ми на нашому Pontiak (який тоді ще не був автобудиночком) відвідали одну із перлин Херсонщини – село Хорли біля Скадовська. Це місце славиться не тільки мальовничими краєвидами, неймовірною природою, а й цікавою історією, пов’язаною з іменем уродженки Дніпропетровщини Софії Фальц-Фейн – легендарної жінки, «Золотої Рибки», яка заснувала село та порт у ньому і яку розстріляли більшовики.

Місто Кам’янка-Бузька на Львівщині знаходиться недалеко від обласного центру і має з ним пряме автобусне сполучення. А ми, перебуваючи на Галичині, звісно, не могли оминути його увагою і не включити до свого маршруту цю перлинку Заходу України. Тут дійсно є на що подивитися, місто дихає історією і старовиною. Воно затишне і тихе. А ще у деяких районах Кам’янки-Бузької в повітрі розлитий приємний аромат деревини. Вірогідно, десь поруч знаходиться підприємство, яке обробляє ліс. І, якщо заплющити очі, здається, що ти знаходишся просто на лісовій галявині, і навколо тебе сосни з ялинками, а не будинки.

Новокостянтинівка і Марганець – подорож-спогад.

Це було літо 2021 року – останнє перед великою війною, яку ми особисто передчували, але вірити у її невідворотність все ж не хотілося. А хотілося вірити у якесь диво. І от саме тим літом у нас народився план переробити наш старенький Pontiak на дім колесах та й гайнути на ньому дивитися світ – подалі від новин, які з кожним днем тішили все менше.

Вони боялися його навіть мертвого. Тому підірвали пам’ятник, встановлений біля його родинної хати через багато років після убивства. Але вдячні нащадки дуже швидко відновили зруйноване – бронзовий постамент з’явився тут знову. Рештки ж того, підірваного, теж залишили…

Метою цієї нашої подорожі став печерний монастир в селі Розгірче на Львівщині, де ми планували багато поблукати, зробити цікаві світлини, а потім десь знайти місце і заночувати.

Шведське село на Херсонщині має цілком українську назву – Зміївка. Воно знаходиться на правому березі Дніпра, і, на жаль, під час повномасштабної війни йому не вдалося уникнути російської окупації. А зараз, після звільнення, воно постійно потерпає від ворожих обстрілів, як і майже усе південне Правобережжя Дніпра.