«По цій землі треба ходити з пошаною. Не можна її оскверняти. Дуже вже багато у ній крові – у тому числі української»
Так кажуть мешканці тих дивовижних місць, які нам пощастило відвідати на нашому Pontiak і про які ми розкажемо у цьому матеріалі. Як завжди, покажемо багато фото і трохи відео. Сподіваємось, шановні наші читачі, ця віртуальна подорож буде вам цікавою. І, можливо навіть надихне на подорож реальну. А приїхати сюди, повірте, – варто!
Помаранчевий, червоний, блакитний, фіолетовий, зелений, жовтий… Жовква. Якщо порівнювати міста з людьми, то Жовква – це така собі панночка з легким, веселим, грайливим характером. В міру практична і трохи романтична. Небайдужа до моди, розваг та флірту. Вбрана у яскраву, строкату сукню, на якій змішалися помаранчевий, червоний, блакитний, фіолетовій, зелений, жовтий…
Токівський водоспад на річці Кам’янка, що на Дніпропетровщині – унікальна пам’ятка природи, добре відома мешканцям Нікопольщини і Криворіжжя. А от більшість жителів решти України навряд чи чули про неї і мало хто тут бував.
У 1584 році польський поет Себастіян Кленович написав «Хто ж міг би минути Луцьк, місто пісні достойне?» От і ми під час своєї мандрівки на Волинь у липні 2023 року не оминули це легендарне місто – одне з найдавніших, найцікавіших і найзагадковіших в Україні.
Ми закохалися в Самбір. Для цього нам вистачило усього двох годин перебування у цьому старезному містечку на Львівщині з неймовірно цікавою історією.
Торкатися цього спогаду боляче. Адже йдеться про місця, які зараз знаходяться під окупацією. До того ж з ними пов’язані найстрашніші події російсько-української війни: тут було криваве місиво, загинули десятки тисяч цивільних мешканців і українських захисників. Наші армійці билися як леви, аби зупинити ворога. Але врешті були змушені відступити. Тож сьогодні ці місця аж ніяк не асоціюються з відпочинком, літом, морем… Сьогодні при згадці назви «Маріуполь» перед очима постають моторошні картини перших тижнів повномасштабної війни: бомби, що падають на багатоповерхівки, трупи на вулицях ще вчора квітучого міста, підвали, набиті голодними, ледь живими людьми, хрести на дитячих майданчиках, величезні братські могили, руїни «Азовсталі»…
«Крехівський монастир розміщений у гарній мальовничій місцевості. Від сходу, заходу та півдня оточують його узгір’я, покриті листяними лісами, та мають часом пологі а часом круті схили та де-не-де перерізані лісовими хащами з скелями та урвищами. На північ від монастиря тягнеться неозора рівнина, на якій лежать розкидані села та осади, урожайні ниви, що перетинаються місцями річками…»
Цю квітку ми зустріли на підступах до загубленого серед лісу та заростів кукурудзи, оточеного бездоріжжям, хутору Копанка на Львівщині. А точніше, того, що від нього лишилося…
У вересні 2021 року, за п’ять з половиною місяців до початку великої війни і окупації півдня, ми на нашому Pontiak (який тоді ще не був автобудиночком) відвідали одну із перлин Херсонщини – село Хорли біля Скадовська. Це місце славиться не тільки мальовничими краєвидами, неймовірною природою, а й цікавою історією, пов’язаною з іменем уродженки Дніпропетровщини Софії Фальц-Фейн – легендарної жінки, «Золотої Рибки», яка заснувала село та порт у ньому і яку розстріляли більшовики.
Місто Кам’янка-Бузька на Львівщині знаходиться недалеко від обласного центру і має з ним пряме автобусне сполучення. А ми, перебуваючи на Галичині, звісно, не могли оминути його увагою і не включити до свого маршруту цю перлинку Заходу України. Тут дійсно є на що подивитися, місто дихає історією і старовиною. Воно затишне і тихе. А ще у деяких районах Кам’янки-Бузької в повітрі розлитий приємний аромат деревини. Вірогідно, десь поруч знаходиться підприємство, яке обробляє ліс. І, якщо заплющити очі, здається, що ти знаходишся просто на лісовій галявині, і навколо тебе сосни з ялинками, а не будинки.
