У вересні 2021 року, за п’ять з половиною місяців до початку великої війни і окупації півдня, ми на нашому Pontiak (який тоді ще не був автобудиночком) відвідали одну із перлин Херсонщини – село Хорли біля Скадовська. Це місце славиться не тільки мальовничими краєвидами, неймовірною природою, а й цікавою історією, пов’язаною з іменем уродженки Дніпропетровщини Софії Фальц-Фейн – легендарної жінки, «Золотої Рибки», яка заснувала село та порт у ньому і яку розстріляли більшовики.
Про все це розкажемо в даному матеріалі, покажемо фото, поділимося спогадами.
Хорли біля Скадовська: «маленький Крим»
Хорли – село не велике і не дуже відоме мешканцям України у якості курорту. Тут не було шаленого напливу відпочивальників, як, наприклад, у сусідньому Скадовську чи в Залізному Порту. Це дозволило Хорлам до 2021 року зберігати певну автентичність і унікальність, навіть місцями незайманість. Хоча в останні роки перед російської окупацією село активно розвивалося в туристичному плані і мало всі шанси стати популярним курортом. Тут відкривалися бази відпочинку, створювалася нова інфраструктура тощо.
Знаходяться Хорли у Скадовському районі і включені до Каланчацької селищної громади. Розташовані на півострові Гіркий Кут, який колись був островом, а за формою нагадує Крим, тому його часто називають «Маленьким Кримом». Омивається півострів Чорним морем. З материковою частиною Херсонщини з’єднаний тоненьким штучним перешийком.
З висоти пташиного польоту виглядає все це ось так.
До 1958 року село мало назву Порт-Хорли (бо тут, власне, працював порт). А саме слово Хорли, швидше за все, походить від «карлі», що у перекладі з турецької означає «сніжний, білий».
Кажуть, що колись дуже давно, турецькі мореплавці побачили берег тоді ще острова, встелений білим килимом степної ковили. От і стали називати його «карлі». А вже згодом назва почала вимовлятися місцевими як «Хорли».
Коли ми планували подорож до Хорлів, багато прочитали про це місце, ознайомилися з історією села, і вона зацікавила нас. Хотілося побачити своїми очима залишки садиби легендарної Софії Фальц-Фейн і порт, заснований нею колись. Скуштувати джерельної води з домішками колоїдного срібла (а всього джерел тут цілих п’ять).
Ну і, звісно, насолодитися морем, яке біля Хорлів неглибоке і тепле. А ще – дуже насичене йодом через велику кількість водоростей. І навіть запах на березі стоїть специфічний. Також поблизу Хорлів, з боку Каркінітської й Широкої заток, є джерела лікувальних грязей.
Тобто, це гарне місце для відпочинку і оздоровлення – причому не тільки тіла, а й душі.
Ми розраховували, що у вересні відпочивальників тут буде зовсім обмаль. Так воно і сталося. Прибувши на півострів, занурилися з головою у природу, історію і красу.
Спілкувалися з морем, блукали узбережжям, гуляли у місцевому парку, відвідали купальню, смажили на вогнищі виловлену місцевими рибалками кефаль… На згадку про 5 прекрасних днів у Хорлах залишилися фото. І мрія – повернутися сюди після війни.
Ось такі мальовничі кручі в Хорлах.
На задньому фоні – порт.
Джерело, купальня і капличка.
Звідки взялися Хорли, хто така «Золота Рибка» і як вона загинула
На початку 21 століття в селі Хорли проживало, згідно із переписом населення у 2001 році, 795 людей. А у 2014-му кількість збільшилася до 912. До речі, згідно із тим же переписом, 84,3% місцевих мешканців назвали своєю рідною українську мову, майже 15% – російську. І ще 0,75% – молдавську, білоруську та інші мови.
Жителі Хорлів радо приймали туристів – і це було їх основним джерелом доходу останнім часом. Також ловили і продавали рибу, вирощували городину та виноград, з якого робили смачне вино. Дехто їздив на роботу у Каланчак.
А трохи більше ніж сто років тому Хорли славилися своїм портом. З якого, власне, і почалася історія села. І який давав роботу сотням мешканців – більша частина з яких були новоселам, приїхавши сюди з північних регіонів України та з центральних областей Росії.
Заснувала порт Хорли уродженка Дніпропетровщини (тоді Катеринославщини) Софія Фальц-Фейн – донька заможного німця, багатодітна матір, двічі вдова, жінка зі сталевим характером і невгамовною жагою до життя, успішна бізнес-леді.
Про неї, дозвольте, детальніше. Бо доля цієї непересічної жінки заслуговує на увагу.
Софія Богданівна Фальц-Фейн народилася 8 вересня 1839 року в Йозефстальській волості Новомосковського повіту на Катеринославщині (нині Самарівка – місцевість у Індустріальному районі Дніпра) в заможній родині німецьких колоністів Кнауф, які осіли в Катеринославі.
Була дружиною Едуарда Івановича Фальц-Фейна — одного зі спадкоємців знаменитого прізвища німецьких колоністів в Україні.
Історія заміжжя Софії Кнауф незвичайна, адже 17-річна дівчина потрапила до любовного трикутнику.
А сталося це так.
Брати Едуард і Густав Фальц-Фейни приїхали у тодішній Катеринослав (нині Дніпро) – шукати старшому, Едуардові, дружину (у Катеринославі на той час проживало багато німецьких колоністів). Едуард був перспективним нареченим – спадкоємцем помість Преображенка та Асканія-Нова, поголів’я породистих овець і кінного заводу.
А Софія Кнауф – донька найбагатшого у Катеринославі німця-комерсанта.
Обирали наречену для Едуарда, але доля – примхлива пані. Вийшло так, що закохалися одне в одного Софія та Густав.
Однак, врешті заміж дівчина вийшла таки за старшого брата (кажуть, що на Густава натиснув батько) – тільки от любові між чоловіком і дружиною не було… Софія народжувала Едуарду дітей (за одним джерелами, їх було 7, а за іншими – 8, і серед них, до речі Фрідріх Фальц-Фейн – засновник заповідника Асканія-Нова), вела домашнє господарство. А головної втіхою її чоловіка стала сімейна справа, що перейшла від батька.
Через 14 років шлюб розпався. Софія поїхала у Відень до Густава. Закохані подорожували Європою і були щасливі. Пишуть, що законний чоловік, махнув на це рукою. У 1883 році Едуард раптово помер. У заповіті він ввірив турботу про дружину та дітей Густаву.
Згодом Густав і Софія одружились і прожили 7 щасливих років. Проте у 1890 році помирає і Густав. А Софія, 51-річна двічі вдова, отримує величезний спадок, цілу аграрну імперію на півдні, і стає главою родини. Тоді вона і вирішила вступити у бізнес-гру, розкривши просто приголомшливі таланти для жінки тих часів.
Вона активно вела торгівлю вовною та бараниною. Окрім м’ясо-молочної промисловості, інтенсивно інвестувала в інші види виробництв: розвивала птахівництво, відкрила винний завод у Преображенці, кондитерську фабрику у Дофіні та великий консервний завод у Херсоні. М’ясні та рибні консерви ‘Фальц-Фейн’, прикрашені обраною Софією емблемою – Золотою рибкою на велосипеді, продавалися на території імперії та за кордоном.
Аби транспортувати продукцію своєї імперії морем, Софія Фальц-Фейн вирішила побудувати на Херсонщині порт. Вона дуже довго вивчала узбережжя і нарешті знайшла вдале місце на острові Гіркий Кут – тут, через наявність теплих підземних джерел, навіть під час сильних морозів, не замерзало море. А значить порт міг функціонувати протягом усього року.
Отже, у 1897 році Софія Фальц-Фейн заснувала порт Хорли, перетворивши острів на півострів, і почала вкладати кошти у будівництво кораблів. Порт запрацював у 1903 році. Особисте пароплавство Софії Фальц-Фейн на той момент налічувало вже 6 суден, з них два пароплави були пасажирськими і мали велику популярність на чорноморських лініях. Головний пароплав, вантажопасажирський, носив ім’я власниці – ‘Софія’.
До 1907 року з порту Хорли на 29 суднах вивезли в Англію, Грецію, Німеччину, Італію, Голландію 2,2 млн пудів різних вантажів.
Софія Фальц-Фейн багато сил і коштів вкладала у розвиток села, де на той час вже проживало близько двох тисяч людей. Побудувала інфраструктуру, відкрила безкоштовні гімназійні трирічні курси для місцевих дітей. Найбільш здібних з них відправляла на навчання далі. Тут працювали кінотеатр, бальний зал, монетний двір, метеостанція, устричний завод. Також успішна бізнес-леді з’єднала всі помістя родини телеграфом. Багато грошей жертвувала на благодійність.
Портове поселення стрімко розширювалося, у пошуках роботи в імперію Фальц-Фейн стікалося багато люду.
Власні заводи з переробки морепродуктів, готель, митниця, склади та елеватори давали роботу мешканцям с. Хорли. Між портами Одеса та Херсон ходили пасажирські теплоходи Софії Фальц-Фейн, а торгові кораблі забезпечували зв’язок із великими містами Європи. Клеймо «Золота рибка» стояло на багатьох продуктах, що постачалися з Хорлів до різних країн.
Саму Софію Фальц-Фейн поза очі називали «Золотою рибкою», а ще – хазяйкою Херсонських степів.
Село Хорли перетворилося на квітучий сад.
Але прийшла революція…
Розстріляна «Золота Рибка»
Вісімдесятичотирирічна Софія Фальц-Фейн трагічно загинула від рук більшовиків, які, за однією з версій, хотіли від неї коштовності та гроші, а їх у неї не було, адже усе було вкладено в бізнес.
Софію Фальц-Фейн вбили у червні 1919 року. Слід зазначити, що коли стався державний переворот, рідні намагалися вмовити жінку емігрувати. Але вона відмовилася, будучи впевненою, що ніхто нічого їй не зробить. Крім того розповідали, що поміщиці нібито було дуже цікаво, що вийде у революціонерів з їх експериментом.
Отже, у 1919 році молодший син Софії Богданівни Володимир і дочка Лідія (що останніми залишали Батьківщину) вирішили забрати із собою за кордон і матір. Для цього Володимир прислав до Хорлів експедицію з грецького есмінця «Пантир» і двох легких військових кораблів, що належали Білій Армії. Володимир планував відвезти Софію Богданівну з порту Хорли до Севастополя. Проте баронеса побажала залишитися, вважаючи, що «червоні» не зроблять їй нічого поганого. Вона говорила:
«Нічого зі мною не станеться, я стара жінка і нікому не вчинила зла. Хто мене, стару, чіпатиме. Я людям робила лише добро. Вони не дадуть мене образити. Залиш мене тут з Богом».
У ніч з 16 на 17 червня 1919 року 84-річна поміщиця, що залишалася у своєму маєтку, була застрелена представниками революційного більшовицького загону в одній із будівель у Хорлах, перед наступом червоних на селище, де стояли війська Денікіна.
Обставини смерті досі обговорюються істориками. За деякими відомостями, учасників розстрілу, у свою чергу, потім розстріляли їхні ж командири за самосуд. Є версія, що місцеві революціонери, які ставилися до старої пані лояльно, пішли у похід, а від них відділились двоє дезертирів, що розраховували знайти дорогоцінності і золото. Поміщиця відмовилась відчинити їм двері, і вони вистрілили через них.
Вбивство Софії Фальц-Фейн довгі роки подавалося радянською пропагандою як приклад революційних настроїв у Таврії. Зокрема, образ жорстокої поміщиці створив у своїй книзі «Таврія» Олесь Гончар.
Станом на 2021 рік порт та частково зруйновані портові споруди залишалися в Хорлах як мовчазні нагадування про колишнє процвітання села. Порт виглядав закинутим.
На територію порту, нас, на жаль, не пустили. Її охороняв величезний і дуже суворий пес. Тому трохи фото ми взяли ось тут – вони від 2019 року.
Дітище Софії Фальц-Фейн почало занепадати ще на початку радянської епохи, але все ж таки довгі роки ще працювало. Переважно кораблі звідси транспортували пісок до Криму і Кавказу. А після анексії Криму і початку російсько-української війни у 2014 році це стало неможливо. І порт фактично припинив діяльність.
У Хорлах є пам’ятник «Золотій Рибці». Він розташований на території скверу. Встановив скульптуру онук Софії Фальц-Фейн, барон Едуард Фальц-Фейн (він помер у листопаді 2018 року у віці 106 років у Ліхтенштейні).
Збереглися залишки садиби поміщиці, де вона працювала. Ми навіть побували всередині будівлі і зробили фото.
Також у Хорлах є ще одна скульптура – фігура прекрасної купальниці, яка дивом вистояла з початку ХХ сторіччя, пережила революцію і війни.
Про цю статую розповідають, що нібито вона – свідчення кохання одного з синів Софії Богданівни чи то до служниці, чи до гувернантки. За однією версією, дівчина загинула, а за іншою – її планували вбити, щоб припинити нерівний зв’язок, але хлопець врятував кохану і відправив таємно за кордон, де вони й возз’єдналися. А на її честь нібито встановили мармурову купальницю. Але це – просто місцева легенда. Точної інформації у нас немає.
На кладовищі у Хорлах, яке розташоване на високому березі моря, зберіглася могила Софії Фальц-Фейн, за якою на момент нашого перебування тут, було видно, що доглядали. Місцеві мешканці розповідали, що надгробок встановив онук баронеси.
Кладовище у Хорлах знаходиться у мальовничій місцині – на високому березі над морем.
Тут ми побачили ще декілька старих поховань.
Місцеві активісти планували відкрити музей пам’яті Софії Фальц-Фейн. Зокрема, відомо, що бібліотекар Євгенія Юдіна, яка вивчала історію села, збирала експонати, які мали стати основою експозиції майбутнього музею. Серед них були унікальні фото і навіть меблі, що належали засновниці Хорлів.
Але… Всі мріє перекреслила війна.
Зараз Хорли переживають чергове страшне випробовування – російську окупацію, у якій село опинилося миттєво – в перший же день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року. Достовірної інформації про те, що нині відбувається у цьому мальовничому куточку України, скільки там залишилося мешканців, ми не маємо… Ясно одне: знову чужинці топчуть прекрасну українську землю і нищать все, до чого можуть дотягнутися.
Віримо, що все це не надовго. І, звісно ж, допомагаємо, армії.
P.S. В останній вечір у Хорлах до нас прибився їжачок. Ми нагодували його і навіть хотіли забрати з собою у Нікополь. Їжачок переночував у нас в коробці. А на ранок, в останній, момент вирішили все ж таки залишити його. Переживали, що йому буде важко перенести дорогу. Хто ж знав, що скоро сюди прийдуть загарбники, і він, бідолашний потрапить під окупацію. Їжачок, і всі мешканці Хорлів, тримайтесь!!! Україна б’ється. Нам болить. І ми дуже скучили.
Фото їжачка у нас не залишилося – тільки ось, світлини прощальної вечері на свіжому повітрі у Хорлах і сонного Володьки.
У матеріалі використано такі джерела:
Вікіпедія | usm.media | Фотограф Наталія Борисівна
Далі буде.
Можна також прочитати: Не чіпайте квітку: Копанка на Львівщині, розібраний хутір, земля скроплена кров’ю Героїв
