Торкатися цього спогаду боляче. Адже йдеться про місця, які зараз знаходяться під окупацією. До того ж з ними пов’язані найстрашніші події російсько-української війни: тут було криваве місиво, загинули десятки тисяч цивільних мешканців і українських захисників. Наші армійці билися як леви, аби зупинити ворога. Але врешті були змушені відступити. Тож сьогодні ці місця аж ніяк не асоціюються з відпочинком, літом, морем… Сьогодні при згадці назви «Маріуполь» перед очима постають моторошні картини перших тижнів повномасштабної війни: бомби, що падають на багатоповерхівки, трупи на вулицях ще вчора квітучого міста, підвали, набиті голодними, ледь живими людьми, хрести на дитячих майданчиках, величезні братські могили, руїни «Азовсталі»…

«Крехівський монастир розміщений у гарній мальовничій місцевості. Від сходу, заходу та півдня оточують його узгір’я, покриті листяними лісами, та мають часом пологі а часом круті схили та де-не-де перерізані лісовими хащами з скелями та урвищами. На північ від монастиря тягнеться неозора рівнина, на якій лежать розкидані села та осади, урожайні ниви, що перетинаються місцями річками…»

Цю квітку ми зустріли на підступах до загубленого серед лісу та заростів кукурудзи, оточеного бездоріжжям, хутору Копанка на Львівщині. А точніше, того, що від нього лишилося…

У вересні 2021 року, за п’ять з половиною місяців до початку великої війни і окупації півдня, ми на нашому Pontiak (який тоді ще не був автобудиночком) відвідали одну із перлин Херсонщини – село Хорли біля Скадовська. Це місце славиться не тільки мальовничими краєвидами, неймовірною природою, а й цікавою історією, пов’язаною з іменем уродженки Дніпропетровщини Софії Фальц-Фейн – легендарної жінки, «Золотої Рибки», яка заснувала село та порт у ньому і яку розстріляли більшовики.