У 1584 році польський поет Себастіян Кленович написав «Хто ж міг би минути Луцьк, місто пісні достойне?» От і ми під час своєї мандрівки на Волинь у липні 2023 року не оминули це легендарне місто – одне з найдавніших, найцікавіших і найзагадковіших в Україні.

Луцьк — столиця Волині та Луцького району. Історичний, релігійний, політичний, освітній, промисловий та економічний центр регіону.

Це місто обов’язково треба відвідати хоча б раз у житті. І бажано зупинитися тут мінімум на тиждень, адже у Луцьку стільки цікавого, що одного-двох днів для знайомства з містом буде точно замало. Визначні пам’ятки тут на будь-який смак – і історичні, і архітектурні, і культурні, і релігійні, і природні.

Луцьк – це місто, якому більше тисячі років. За своє довге життя він переніс багато горя, але було й багато щасливих періодів. Місто колись називали Римом Волині. Тут знаходиться один із найстаріших замків України, що зберігся у гарному стані. Він заочно знайомий усім нам, адже його зображення – на 200-гривневій купюрі. У храмі на території замку знаходиться унікальний дзвін – він сучасник Богдана Хмельницького.

В «юності» Луцьк був неприступною фортецею. Його не змогли взяти ні монголо-татарська орда, ні військо засновника Москви Юрія Долгорукого. Луцький замок витримав жорстокі облоги. Але і поразки та страшні сторінки, пов’язані з війнами, в житті міста, на жаль, були.

У Луцьку жила і написала свій перший вірш Леся Українка…

Про це ми розкажемо детальніше у цьому матеріалі. І, звісно, ж поділимося своїми особистими враженнями про перебування у Луцьку, а також у райському містечку під назвою Сирники, що в околицях міста. І, як завжди, покажемо фото.

Отже, у липні 2023 року ми на нашому Pontiak, який на той момент вже був повноцінним авто-будиночком, вирушили у мандрівку на Волинь – дивовижний край озер, річок і буйної зелені.

Одним із пунктів нашого маршруту, звісно, став Луцьк. Бо його, як писав поет, неможливо оминути.

Ми мали критично мало часу для того, аби оглянути це старезне місто – усього півдня. Тому вирішили не розпилятися, а сконцентруватися на двох об’єкта – замку Любарта і зоопарку (хотіли подарувати Володі радість спілкування з тваринами). А ще прогулялися пішохідною вулицею Луцька, названою на честь Лесі Українки, і проспектом Волі.

Pontiak залишився чекати нас в одному з двориків Луцька, а ми вирушили знайомитися з легендарним містом пішки.

До речі, не робіть як ми – завжди записуйте координати, де залишили автівку. Щоб потім можна було швидко знайти її по навігатору. Ми чомусь упустили цей момент, і довелося трохи понервувати і поблукати увечкрі, поки знайшли нашого вірного друга.

Пішоходна вулиця у Луцьку

Знайомство наше з Луцьком почалося з пішохідної вулиці Лесі Українки, довжина якої трохи більше 700 метрів. Вона виглядає доглянутою і має багато туристичних принад, як то красиві старі будівлі у гарному стані, храми, магазини, різноманітні арт-об’єкти, кафе і ресторани, де можна випити кави або перекусити, лавочки, ліхтарі…

А ще ця вулиця дуже зелена, тут багато вазонів з квітами.

Видно, що лучани люблять цей куточок свого міста піклуються про нього.

Ми гуляли тут у будній день, на годиннику було приблизно 13:00 – 14:00 – можливо тому людей було не дуже багато.

Ось таке побачили на вулиці Лесі Українки. Вірогідно, на цій стіні назви міст, з яких до Луцька прибули переселенці через війну. Побачити серед назв Нікополь – це було просто до сліз. Зробили фото на пам’ять.

До речі, Луцьк прийняв дуже багато переселенців із різних міст України. Вже станом на червень 2022 року їх тут було близько 70 тисяч.

Прспект Волі у Луцьку

З вулиці Лесі Українки ми вийшли на проспект Волі. Це сучасна широка вулиця зі жвавим автомобільним рухом, великою кількістю магазинів, офісів, адмінбудівель. Вірогідно, саме тут – діловий центр Луцька.

А це – Сонячний годинник у Луцьку.

Цей годинник – найдавніший механізм, який використовувався людьми ще в 4 тисячолітті до нашої ери. Час показує стрілка, яка відкидає тінь від сонця на циверблат.

Парк Лесі Українки у Луцьку

Звернувши з проспекту праворуч, ми рушили у напрямку парку Лесі Українки, у якому знаходиться звіринець. Вирішили спочатку оглянути його, а головну принаду Луцька – замок Любарта – залишити «на десерт».

Центральний парк відпочинку і культури імені Лесі Українки є комунальним. Він дуже великий, доглянутий, зелений, знаходиться біля річки Стир. Його площа 60 га, і він є головним парком міста, де полюбляють відпочивати і лучани, і гості Луцька.

Тут можна довго гуляти стежками під височенними деревами, можна сидіти з книжкою чи гаджетом на лавці, можна робити гарні фотосесії, а можна відпочити біля води – через парк прокладено канал, а біля парку – річка, де облаштовані невеличкі пляжі і є причал. Вздовж річки по дамбі пролягає пішохідно-велосипедна доріжка.

На території парку є тематично оформлені алеї: «Алея парасольок», «Алея ліхтарів», «Алея казок» зі скульптурами Миколи Голованя. А ще орнітологічний заповідник «Пташиний гай», луцький іподром, дитяче містечко «Диво». І найцікавіший об’єкт – зоопарк. У якому ми провели, мабуть, години дві чи три.

Луцький зоопарк

Біля зоопарку – фігури звірів.

Перші, з ким ми познайомилися у зоопарку, була родина шалених мавп. Невідомо, чи вони завжди так себе поводять, чи нам дуже пощастило, але ми довго не могли відійти від них, спостерігаючи чи то за сімейною драмою, чи то за якоюсь виставою і «грою на публіку». Насміялися від душі. Зробили відео.

Луцький зоопарк

Луцький зоопарк – це культурно-освітня, природоохоронна та науково-дослідна установа, створена ще у 1979 році з метою збереження рідкісних видів тварин України. Відвідувачі можуть познайомитися тут з унікальною фауною Волині. У Луцькому зоопарку мешкають близько 150 тварин і птахів. Серед них леви, ведмеді, вовки, благородні олені, бізони, антилопа, лами, дикобрази, сурикати, вівці, кози, фазани, павичі, чорні лебеді, єнотовидні собаки та багато інших цікавих тварин.

У жовтні 2015 року тут було проведено масштабну реконструкцію за кошти Європейського інституту Сусідства та партнерства в рамках Програми Транскордонного Співробітництва «Польща–Білорусь–Україна».

Після оновлення в звіринці з’явилися містечко для ведмедів та левів із вольєрами, басейнами і оглядовим майданчиком; було замінено застарілі вольєри та огорожі на нові; здійснено загальний благоустрій території; також облаштовано Wi-Fi зону на всій території зоопарку.

В зоопарку дуже затишно, зелено, чисто і охайно. Панує атмосфера спокою і релаксу.

Є мальовничий ставок з містком.

Спеціальні вказівники допомагають орієнтуватися у просторі. А співробітники звіринця пильно стежать за тим, аби відвідувачі не нашкодили тваринам і не смітили. Все це зовсім не схоже на звіринці, які ми пам’ятаємо з дитинства – радянського типу. Тварини тут не виглядають замученими, і живуть в гарних умовах, часто наближених до природних. Про них добре піклуються.

На території звіринця є: ветеринарна клініка; павільйон із відкритими вольєрами для приматів, парнокопитних та дикого кабана; дитячий контактний зоопарк. Зоопарк співпрацює з європейськими вченими.

В зоопарку нам сподобалося. Купа позитивних емоцій і багато фото та відео на згадку.

Також приємні спогади залишив і сам парк Лесі Українки, у якому знаходиться звіринець.

Вулиця Лесі Українки, парк імені поетеси, пам’ятники, музей, будинок Косачів… Як бачите, лучани шанують пам’ять своєї видатної землячки і бережуть об’єкти, пов’язані з нею.

Луцьк і Леся Українка – що про це відомо

Леся Українка народилася у містечку Новоград-Волинський Волинської губернії 1871 року. А у 1879 році її родина переїхала до Луцька і оселилася в одному з будинків міста. Чи зберігся цей дім донині і яка його адреса – невідомо.

Ось так згадувала оселю сестра Лесі Українки Ольги Косач-Кривенюк

“Вона була неподалік від річки Стир, бо коли вода розливалася, то підступала близько до шкляної веранди помешкання”.

Відомо, що саме в Луцьку дев’ятирічна Леся написала свій перший вірш “Надія”. Це була реакція на заслання царським урядом тітки Олени Косач.

Також вважається, що саме в Луцьку, на Водохреща, Леся Українка застудила ноги та захворіла на туберкульоз кісток.

У 1882 році родина поетеси переїхала до Колодяжного, що біля Ковеля.

А у 1890-1891-й роках Косачі знову жили у Луцьку – на вулиці Кафедральній, 23, де зараз знаходиться “Лесина вітальня”. Це поруч з кафедральним собором Петра і Павла. Тут письменниця почала вчити французьку і займатися штудіюванням фольклористики. Історію свого луцького життя Леся Українка втілила у поезії “Віче”.

У Волинському національному університеті є музей Лесі Українки. Будинок родини Косачів зберігся і є однією з популярних туристичних принад Луцька.

До 2020 року у Луцьку зберігалося дерево Лесі Українки. Біля В’їзної вежі замку Любарта стояв ясен. Йому було 150-200 років, – одне з найстаріших дерев міста. Існує міська легенда, що саме під ним маленька Леся написала першого вірша. На жаль, дерево було остаточно втрачене проти ночі 30 червня 2020 року, через буревій, який зламав ясен.

А на одній із цеглин мурів замку Любарта можна побачити підпис сестри Лесі Українки Ольги Косач.

Луцький замок, або замок Любарта

Отже після короткого екскурсу в історію життя Лесі Українки ми повертаємося до нашої подорожі і нарешті покажемо вам це диво – старовинний замок Любарта!

Ми щасливі, що побачили легендарну споруду на власні очі, змогли в прямому сенсі доторкнутися до історії. Важко навіть уявити, скільки всього пам’ятають ці стіни!

Сивий Луцьк, зелені Сирники - замок з 200-гривневої купюри і шалений бабуїн — За будиночками лучан видніється легендарний замок

Цікаві факти про Луцький замок

В’їзна вежа замку Любарта зображена на звороті банкноти номіналом в 200 гривень.
Луцький замок є одним з небагатьох найдавніших замків України, який добре зберігся.
У 2011 році за підсумками голосуванням «Сім чудес України» Верхній замок посів перше місце.
Знаменита замкова канцелярія створила і зберегла для України понад мільйон документів з її історії. Свого часу в ній працював і майбутній гетьман України Іван Виговський.

Історія Луцького замку

У 1340 році, коли помер володимирський князь Юрій-Болеслав Тройденович, статус великого князя отримав луцький князь Дмитро-Любарт. Луцьк тоді здобув статус столиці Галицько-Волинського князівства. І саме тоді почали зводити резиденцію князя Любарта — цегляний Луцький замок.

Замок має три вежі: В’їзну, Владичу та Стирову. Всередині замку розташовувався кафедральний собор Іоанна Богослова — храм класичного візантійського стилю. У 15 столітті в ньому висвячували московських єпископів. З амвона церкви виголошував свої палкі проповіді Петро Могила. Розкопки давнього храму в середині 80-х років 20 століття виявили за апсидою церкви поховання титулованих осіб, зокрема — князя Ізяслава Інгваровича, син Інгвара Ярославича, який загинув під час битви на річці Калка. Історики припускають, що саме тут був похований і Великий князь Любарт.

В середині 15 століття Луцький замок майже 2 місяці був місцем для конференції монархів Центральної Європи з питання відсічі Турецькій експансії.

Після укладання відносин між Польщею та Литвою, Люблінської унії в 1569 році та втрати замком статусу княжої резиденції, головною спорудою двору став будинок єпископа, а сам Луцький замок з середини 16 століття набуває славу центру духовної та судової влади Волині. А після остаточного розділу Речі Посполитої у 1795 році Луцький замок стали використовуватися в якості канцелярії, архіву та казенного житла.

Легенда замку Любарта

Згідно з переказами, на початковому етапі своєї історії (коли укріплення були тільки з дерева) власник цих земель, князь Любарт, одружився з місцевою княжною Бушею (інші джерела називають її Агрипіною). Саме тоді розпочався активний процес будівництва саме кам’яного замку. З одного боку це був логічний розвиток фортифікаційної споруди, але дехто каже, що це будівництво було своєрідним подарунком коханій дружині Любарта. Так це ні, але Буша (або Агрипіна) не дожила до кінця будівництва. Князь оплакував її, але вирішив справу довести до кінця. Відтоді Луцький замок прикрашають три вежі: В’їзна, Владича і Стирова, хоча людям більше сподобались їх символічні назви: вежі Віри, Надії та Любові.

Кажуть, що будівництво мурів та веж проводилося з використанням секретного «інгредієнту»: у розчин нібито додавали курячі яйця, що зміцнювало його структуру. І, якщо це правда, то, можливо, саме завдяки цьому «рецепту» Луцький замок зберігся в такому гарномуу стані.

Архітектура Луцького замку

За планом Замок Любарта являє собою рівносторонній трикутник. Висота стін сягає 12 метрів над валом, а товщина − 3 метри. Стіни і вежі вимурувані у готичному стилі. На стінах розташовуються бойові галереї з бійницями. Над входом наявні два портали з арковим завершенням. Це колишні входи у замок, колись вони закривались підйомним мостом.

Раніше Луцький замок складався з двох частин: Верхнього і Нижнього. Від Нижнього замку тепер залишилися виключно сліди валів, зате Верхній зберігся.

Стирова, Владича і В’їзна вежі входять до складу оборонних споруд, вони сполучені мурами довжиною 230 метрів. За легендою, три вежі символізувати Віру, Надію і Любов. Всі оборонні вежі в первісному вигляді були триярусними і завершувалися своєрідними зубцями з вузькими бійницями у вигляді щілин, з яких було зручно стріляти з лука.

В’їзна вежа з самого початку будівництва замку Любарта була трьохярусною, в ХVІ столітті ярусів стало п’ять, а в ХVІІ ст. її було прикрашено аттиком.

Стирова вежа − квадратна за планом та височіє над річкою Стир, завдяки чому і отримала таку назву. Після того як її укріпив князь Свидригайло, вежа отримала ще одну назву – Свидригайлова. Певний час вона містила скарбницю на першому поверсі, на другому – в’язницю, на третьому – бібліотеку.

Владича вежа – має таку назву, бо за нею доглядав сам владика. Вежа не має оздоблення. З третього ярусу є виходи на бойові майданчики стін.

На сьогоднішній день у Владичій вежі розміщується єдина та унікальна колекція дзвонів − «Дзвони Волині, історія та сучасність». Тут зібрані експонати з 17 до 20 століття – із України, Польщі, Австрії, Румунії та Росії. Найбільша різниця між творіннями майстрів – 345 років.

Найстаріший дзвін у колекції – 1647 року «народження». Він єдиний серед «побратимів» зумів «вижити» – інші дзвони у період Національно-визвольної війни були переплавлені у гармати. Отже, цей дзвін пам’ятає часи Богдана Хмельницького. Також це єдиний дзвін, що був вилитий власноручно майстром за унікальною та неповторною технологією.

Варта уваги і Церква Іоанна Богослова. Зараз вона знаходиться у зруйнованому стані. Але слід знати, − що цей храм був першим християнським у Луцьку. Збудований у 1180 році, він є найстарішою будівлею міста. За припущеннями, саме під руїнами храму знаходиться могила князя Любарта.

Нижній замок було зведено в першу чергу для оборони міста. З розвитком зброї стіни постійно добудовували. Так їх остаточна висота сягала 12-ти метрів. З усієї фортеці збереглася одна вежа, вона носить назву князів Чарторийських.

Луцький замок має і підземелля. Можливо, від нього є хід в сторону католицького собору, розташованого за 100 метрів від замку. Вважається, що нерівності на Замковій площі підтверджують ці припущення.

Луцький замок – це музей

Сьогодні Луцький замок – це цілісній музейний комплекс. На другому поверсі В’їзної вежі розташована виставка «Плитниця», де експонуються старовинні будівельні матеріали, знайдені в ході археологічних досліджень.

На нижньому ярусі Владичої вежі можна відвідати середньовічну в’язницю й оглянути відповідну експозицію.

Ярусом вище – виставка замкової зброї, де розміщений арсенал 15−17 століть.

На верхніх ярусах вежі розміщений вже згаданий вище, єдиний в Україні, музей дзвонів.

Також в Луцькому замку є музей книги, який розмістився у колишній повітовій скарбниці. У його колекції не лише старі книги, а й реконструйовані старовинні друкарські верстати.

А ще дуже цікавий музей «Технології минулого», який ми відвідали. Тут зібрані експонати різних часів, що допомагають зрозуміти, як розвивалося людство, які винаходи допомагали людям досягати своїх цілей колись дуже давно. В експозиції: чаша Піфагора, акведук, міст за ескізом Леонардо да Вінчі, стародавній дверний замок, катапульта, сейсмоскоп, вогняний годинник та ще безліч особливих речей, які перенесуть кожного в минулі часи.

В музеї відвідувачам проведуть екскурсію і нададуть можливість спробувати відкрити замок за технологією тих часів, зарядити китайський арбалет тощо.

На території Луцького замку до початку повномасштабної війно постійно проводилися різноманітні фестивалі. Деякі проводяться й зараз. Серед найцікавіших:

дзвонарного мистецтва («Благовіст Волині»);
флористичного мистецтва;
«Меч Луцького замку»;
мистецьке шоу «Ніч у Луцькому замку». Це фестиваль середньовічної культури, який збирав музикантів з різних країн – вони грали старовинну музику, а іноді відтворювали її реставрованими інструментами різних століть. Він супроводжувався вогняним шоу, ярмарком ремесел, дегустацією страв стародавньої кухні;
На День міста у серпні в замку організовують лицарські турніри та виставки народних майстрів, а також фестиваль сімейного дозвілля «Солом’яна птаха», який збирає флористів та ковалів з усієї України;
«Поліське літо з фольклором» − фестиваль, який об’єднав представників 50 країн світу усіх континентів. Тут кожен бажаючий може відчути себе в цьому місці лицарем, пострілявши з лука, або взяти участь в майстер-класі зі створення мила або свічок.

Під час нашого перебування у замку тут теж проходило якесь свято з костюмованим шоу, музикою і ярмарком їжі.

Нам дуже кортіло щось скуштувати, але починало вечоріти, а нам ще потрібно було шукати місце для ночівлі. Тож був вже час прощатися і з замком, і з Луцьком…

Але перед тим, як попрощатися з містом і розказати вам про зелені Сирники, дозвольте ще трохи історії і цікавих фактів про Луцьк.

Чому Луцьк так називається?

За найпоширенішою версією, місцевість, де тепер розташований Луцьк, мала вигідне оборонне розташування — на півдні протікав Глушець, схід оточували непрохідні болота, а з півночі та заходу межі визначалися вигином («коліном» або «луком») річки Стир. Звідси й назва міста — Лучеськ, а потім Луцьк. Сучасні мешканці міста Луцька – лучани зберегли незмінною стародавню назву племені «лучан», що мешкало на цьому вигині та в околицях

Інша легенда пов’язує назву «Лучеськ» з ім’ям вождя східнослов’янського племені дулібів — Луки, який і започаткував стародавнє місто.

Також існує версія начебто в давнину пастух Луцько знайшов у Стиру діжку, а в ній документ на право заснування міста, загублену перемилянами. Він віддав знахідку законним власникам, а ті назвали нове місто на честь пастуха Луцьком.

Історія Луцька і цікаві факти

Луцьк за всю історію свого існування входив до складу (чи був окупований під час війн цими державами) – Київської Русі, Великого князівства Литовського, Польського королівства, Речі Посполитої, Російської імперії, Української Народної Республіки, Австро-Угорщини, Польської Республіки, фашистської Німеччини, Радянського Союзу і нарешті – незалежної України.
Вперше згадка про Луцьк з’явилася в Іпатіївському літопису (датована 1085 роком), де вже тоді Луцьк вказаний як досить істотно розвинене місто, що мало князівську резиденцію та віче.
Луцьк витримав облоги військами засновника Москви Юрія Долгорукого в 1150 і потім галицького князя Володимира Володаревича спільно з Юрієм Долгоруким у 1155.
Місто тривалий час було нездоланною перепоною на шляху татаро-монгольської орди.
В 1255 році околиці столиці Волині були спустошені походом литовського князя Міндовга, але нападників вдалося загнати в озеро, де вони потонули.
Пізніше місто невдало брав штурмом хан Куремса.
У 1388–1430 роках Луцьк фактично був столицею Литовського князівства. В цей час сюди приїхало багато вірмен. Вони були чудовими будівничими — майже усі кам’яні споруди Луцька зведені саме ними. Тогочасний Луцьк був напрочуд інтернаціональним містом. У мирі та злагоді тут мешкали українці, поляки, євреї, караїми. Кожна громада мала свою святиню (церкву, синагогу, кірху, кенасу), систему податей та особливі архітектуру й планування кварталів.
1429 року в Луцьку відбувається з’їзд наймогутніших монархів Європи з метою обговорення проблем захисту Європи від османських завойовників.
Саме у Луцьку політична верхівка переховувалася від татарського війська наприкінці XV століття.
З Луцька поширювалась культура на решту русинських земель, зокрема — Волинське право й Волинський статут.
З огляду на велику кількість сакральних споруд у 16 столітті Луцьк називали Римом Волині. Саме тоді, у зв’язку із входом до складу Речі Посполитої, місто активно полонізувалося, а правові гарантії руської шляхти й руського духовенства залишалися лише на папері.
1595 року місто завоювали козаки Северина Наливайка.
З метою опору спольщенню та Берестейській церковній унії в Луцьку на початку 17 століття виникло православне братство. 1 вересня 1619 року Луцьке православне братство отримало офіційне визнання короля з наданням привілею на будівництво церкви й притулку.
У 1648 відбулося повстання проти гніту шляхти.
Кінець 17—18 ст. — час повільного занепаду Луцька. Часті пожежі, повені, епідемії спустошують місто. Поступово згасає в Луцьку культурне та релігійне руське (українське) життя. В канцеляріях й установах воєводства руську (українську) мову заміняє польська, а урядовцями стають поляки.
1706 року внаслідок шведського загарбання місто зазнає значних спустошень.
1795 року стався III поділ Польщі. Луцьк разом з рештою Західної Волині було анексовано Російською імперією. Центром новоутвореної Волинської губернії став Житомир, а Луцьк залишався центром повіту.
У 19 ст. економічне та суспільне життя міста не пожвавилося. Лише з побудовою в дев’яностих роках 19 ст. гілки Південно-Західної залізниці починається економічне піднесення Луцька.

Цікава історія побудови цієї гілки.
Залізничне сполучення з Луцьком було прокладене з нагоди відвідання міста в 1890 році царем Російської імперії Олександром III. Він планував дістатися до міста залізницею, а чиновник сплутав на карті Луцьк зі станцією в селі Ківерці (сучасна назва Прилуцьке), розташованою за 11 кілометрів. Тож від Ківерців до Луцька було терміново прокладено колію. Будівництво зайняло менше, ніж три тижні (1-19 серпня 1890) зусиллями спецбатальйону та місцевих селян. Залізнична станція Луцьк розташувалася в північній частині міста. Ця гілка та станція збережені до наших днів, але не використовуються за призначенням.

До 1880-х у Луцьку вже працювало нічне гасове освітлення вулиць. У 1909 році з ініціативи інженера Альфонса Яра збудовано теплоелектростанцію та встановлено електричні дугові ліхтарі.
Під час першої світової війни Волинь стала тереном запеклих боїв. У серпні 1915 р. Луцьк був захоплений австрійськими військами. Влітку 1916 року в околицях Луцька стався відомий Брусиловський прорив, що увійшов в історію Першої світової війни.
Після Лютневої революції 1917 року та з початком Української революції над Луцьком вперше замайорів синьо-жовтий прапор. Місто увійшло до складу Української Народної Республіки та стало центром новоствореної адміністративно-територіальної одиниці Волинь. У квітні 1917 р. в місті постає перше українське соціально-політичне товариство «Українська Громада». За гетьманату в серпні 1918 р. було утворено «Просвіту».
Але з початком Першої радянсько-української війни, 9 січня 1918 році місто опиняється під радянською окупацією. 18 лютого 1918 року на боці УНР у війну входить Німецька імперія, 25 лютого — Австро-Угорщина. 19 лютого 1918 року німецькі війська увійшли до Луцька і Рівного, унаслідок чого місто деокуповується. У 1918 році, протягом Польсько-української війни польські війська займають місто. У Луцьку в полон здалися близько тисячі солдатів і понад 100 офіцерів армії УНР.
Згідно з Ризьким договором 1920 р. західна Волинь перейшла до складу Другої Речі Посполитої. 1921 — за умовами Ризького договору Луцьк опинився у складі Польщі. І Волинь перетворилася на сировинний придаток Речі Посполитої, що зумовило занепад підприємництва. Водночас Луцьк відразу почав відбудовуватися після серйозних воєнних руйнувань. Споруджується багато нових будівель – переважно в стилі тогочасного популярного конструктивізму. Вони й сьогодні є помітними в образі міста.

На початку Другої Світової війни в Луцьку, на тодішньому вокзалі, тимчасово зберігалася велика частина золотого запасу Польщі — 80 тонн золота.
25 червня 1941 року — місто було окуповане німецькими військами. Ключовою битвою на цьому напрямку була Битва під Дубном. Цьому передувала жахлива подія — 23 червня вояками НКВС на подвір’ї Луцької тюрми було безсудно страчено близько 3 тисяч в’язнів.
Під час німецької окупації в місті було утворено кілька єврейських гетто, у яких перебували близько 17 тисяч євреїв. У 1942 році вони були вбиті. Їхні будинки розгромлено, синагоги пограбовано. Із кількох десятків синагог, які діяли перед війною, залишилося зовсім мало.
11 лютого 1944 місто знову зайняли радянські війська.
У повоєнний період Луцьк поступово відбудовувався й оновлювався. Місто переобладнували під важку промисловість, нехтуючи господарськими товарами.
Особливо бурхливо місто розвивається в 60–70-х роках 20 ст. Тоді ж почалося будівництво потужних підприємств: підшипникового заводу, меланжевої фабрики та інших промислових об’єктів, що призвело до стрімкого росту населення. Розгорнулася забудова великих житлових масивів:

У 1970-х роках Луцьк здобув статус одного з «найзеленіших» міст СРСР за численні рослинні насадження.
До 1990-х Луцьк був активно судноплавним містом. Околиці міста часто затоплювало й професія човняра була вельми поширеною. Уже з XI століття річкою Стир стали курсувати багатомісні судна. В Луцьку перевантажували з возів на човни сіль для подальшого транспортування на північ, а також деревину. Такі вантажні судна курсували Стиром щонайменше до кінця XVIII століття. У місті існувало дві головні пристані, біля Глушецького мосту й на теперішньому майдані Братський Міст, а також менші. До 1920-х років річкою плавали баржі, котрі тягнули по воді з берега.
Зі здобуттям Україною незалежності обласний центр зберігає провідні позиції в політичному, економічному, культурному та релігійному житті Волині. Місто — одне з найбільших у західній частині України (понад 221 тис. мешканців). Прикордонне розташування Волині робить Луцьк центром міжнародної торгівлі.
Від проголошення незалежності України місто поступово позбувалося символів радянського минулого: комуністичних назв вулиць, пам’ятників радянським діячам.
Луцьк став розвиватися також як культурний і туристичний центр, місце проведення фестивалів і зібрання видатних творів українського мистецтва.

Під час російського вторгнення в Україну, ворожы війська двічі завдали ракетних ударів по Луцькому військовому аеродрому: 24 лютого та 11 березня.
Місто стало приймати вимушених переселенців з регіонів України, постраждалих від війни, у гуртожитки та хостели. Станом на 28 березня таких людей у Луцьку та області налічувалося близько 15 000, а вже до 9 червня їх кількість збільшилася до близько 68 000. Також під час війни до Луцька переїхала низка підприємств та закладів, зокрема луна-парк з Києва, та Донецький національний технічний університет з Покровська (раніше з Донецька).
11 квітня 2023 року Волинська обласна рада заборонила діяльність УПЦ МП на території області.

Які пам’ятки можна відвіати у Луцьку

Ну, по-перше, у Луцьку дуже багато музеїв. Серед них:

Музей Волинської ікони. Безцінним експонатом музею є Холмська Чудотворна ікона Божої Матері, пам’ятка візантійського мистецтва XI—XII століть, одна з найшанованіших християнських святинь.
Волинський краєзнавчий музей, відділом якого є художній музей у замку.
Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки
Аптека-музей. Діє з 1845 року. Розташована на майдані Ринок.
Кімната-музей «Лесина вітальня» на вулиці Кафедральній.
Музей дзвонів у замку.
Луцький художній музей.
Музей історії Луцького братства.
Музей історії кінематографії та фотомистецтва Волині.
Музей науки і техніки.
Музей археології Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Музей сучасного українського мистецтва Корсаків.
Інші музейні виставки у замку Любарта, створені Луцьким державним історико-культурним заповідником: книги, зброї, інші.

Архітектурні пам’ятки:

Вежа Чорторийських і залишки Окольного замку, XVI ст., вул. Драгоманова.
Будинок Фальчевського (Пузини), 1545—1546 рр. — унікальний зразок житлової архітектури (вул. Кафедральна, 23).

Культові споруди

Кафедральний собор Св. Апостолів Петра і Павла з монастирем єзуїтів та підземеллями, 1639 р.
Комплекс монастиря та костелу Св. Хреста бернардинів (Свято-Троїцький кафедральний собор).
Синагога, 1626—1629 рр. Відреставрована в 1981 р. Пам’ятка архітектури національного значення. Початково споруда належала до оборонної системи Луцька.
Лютеранська кірха, поч. XX ст., зведена в неоготичному стилі на фундаментах кармелітського монастиря.
Вірменська церква. Храм збудований у 1427 році, або в XVI ст. Був розташований на вулиці Вірменській у центрі вірменського кварталу поруч із караїмським неподалік майдану Ринок. У 1845 згорів і близько 100 років простояв руїною. 1954 року пристосований під житло.
Архітектурний комплекс Луцького братства, 1634 р. Унаслідок невдалої реставрації 2008—2010 рр. було спотворено первинний вигляд та стиль храму.
Покровська церква. Збудована в середині XVII ст. Церква реконструйована в 1873-76 рр. Колись храм був кафедральною греко-католицькою церквою, а згодом став кафедральним собором УПЦ Московського Патріархату.
Домініканський монастир, заснований у 1390 р. королем Ягайлом, у XVIII ст. збудований новий. У 1847 р. ліквідований російським царським режимом. Потым там облаштували духовну семінарію УПЦ МП.
Монастир тринітаріїв, 1729 р. Тепер тут військовий шпиталь.
Монастир шариток. Розміщувався у колишніх кафедральних спорудах костелу Святої Трійці. Шаритки діяли в Луцьку в XIX столітті. Нині приміщення займає курія Луцької римо-католицької єпархії та резиденція Луцького єпископа.
Монастир бригідок, 1624 р. Зведений у стилі бароко на місці палацу Радзивіллів. У 1846 р. монастир був зачинений, а в 1890-х у його приміщенні облаштували в’язницю, а потім (1960) музичне училище. Зараз тут чоловічий православний монастир ПЦУ.
Церква Великомученика Юрія Переможця
Свято-Феодосіївська церква.

А ще у Луцьку та його околицях багато пам’яток природи.

Серед них:

Загальнозоологічнй заказник Гнідавське Болото.
Орнітологічний заказник:Пташиний Гай
Гідрологічна пам’ятка природи: Теремнівські ставки.
Ботанічний сад: «Волинь»

В тому, що на Волині просто неймовірна природа, ми мали можливість переконатися особисто. Тут дуже багато води і зелені, яка навіть в розпал літа не втрачає своєї соковитості і насичених кольорів. Ну, принаймні, нам так здалося.

Зелепні Сирники

Залишивши “Рим Волині”, ми вирушили у напрямку Шацьких озер. А на ночівлю зупинилися в кемпінгу зі «смачною» назвою Сирники. Вона знаходиться приблизно в 9 км від Луцька. Їхати треба по трасі, а потім повернути ліворуч.

Сирники не є класичною базою для кемперів у тому сенсі, що прийняти вона може не багато машин. Скоріше це місце для рибалки чи відпочинку на березі ставка. До того ж, аби залишитися в Сирниках на ніч, треба домовлятися з власником. Він не любить галасливих компаній, і якщо йому щось не сподобається у поведінці гостей, може і відмовити. Втім, якщо ви – чемні, не схильні до хуліганства люди, – проблем не буде.

Нас тут прийняли дуже гостинно. А дізнавшись, що ми з Нікополя, навіть відмовлялися брати гроші за ночівлю.

Власник вкладає душу і купу сил та часу у свої Сирники. Ця база, за словами чоловіка, є справою його життя. Колись він власноруч саджав тут маленькі паростки дерев – а тепер вони вже велетні. Територія облагороджена і чиста, багато зелені, є лавочки біля води, бесідки, пірси. Тут приємно посидіти з вудкою. Чи просто посидіти біля води, насолоджуючись мальовничими краєвидами, заходом сонця, співом пташок і чистим повітрям.