Шведське село на Херсонщині має цілком українську назву – Зміївка. Воно знаходиться на правому березі Дніпра, і, на жаль, під час повномасштабної війни йому не вдалося уникнути російської окупації. А зараз, після звільнення, воно постійно потерпає від ворожих обстрілів, як і майже усе південне Правобережжя Дніпра.
Ще Зміївці довелося пережити випробування, пов’язані із підривом окупантами Каховської ГЕС у червні 2023 року. Вода пішла, люди через це страждали…
Вода пішла: відео
Ми не знаємо, чи багато мешканців залишилося там зараз і як виглядає Зміївка сьогодні, через 2,3 роки після нашого візиту до неї (якщо ви знаєте, пишіть у коментарях у Телеграмі) Лише сподіваємося, що страждання завершаться якомога швидше, і настане період відновлення, а потім – розквіту.
Це маленьке українське село на березі Дніпра – міцно у нашому серці, а у нашій пам’яті – яскраві і теплі спогади про подорож до нього.
Мандрівка наша відбулася 23 травня 2021 року і була одноденною. Десантувалися у Зміївку усією нашою великою родиною – з трьома дітьми, та ще й взяли з собою сестру Оленку.
Pontiak довіз нас усіх без особливих проблем, хоча, може, йому й було важкувато. Дуже допомогло те, що дорога до Зміївки з Нікополя тоді була досить гарною.
Про класичний vanlife, звісно, не йшлося, Pontiak ще не був будинком на колесах, а був терплячою конячкою, яка виконувала майже усі наші забаганки… І подорож до Зміївки стала просто черговою мандрівкою на машині.
Доїхали легко і швидко – за дві години, особливо не кваплячись, вже були на місці.
Отже, Шведське село на Херсонщині Зміївка
Якою ми її побачили і запам’ятали?
Чому Зміївка – шведське село?
Але спочатку відповідь на головне питання. Що спільного між селом Зміївка на Херсонщині та Швецією? Відповідь така – багато чого. Мова, релігія та навіть люди. Адже у Зміївці живуть нащадки шведських та німецьких колоністів. У цьому селі люди знають старошведську, співають псалми німецькою, зберігають культуру предків. На одній території вживаються разом шведи, німці та та українці.
Розташоване село на березі Каховського водосховища (тепер вже колишнього), за 18 км від районного центру і за 30 км від залізничної станції Козацьке на лінії Херсон—Запоріжжя.
Зізнаємося, Зміївка стала для нас справжнім відкриттям. Ми розкажемо і покажемо, що незвичайного побачили у цьому селі на Херсонщині з такою, здавалося б, звичайною назвою.
Якщо їхати з Нікополя, Зміївка буде ліворуч від траси, про що нам сказав вказівник на узбіччі з написами українською і декількома іноземними мовами.
Чому іноземними? А тому що Зміївка – це село, у якому прижилися нащадки шведських та німецьких колоністів. А також переселенці із крайнього заходу України – бойки.
Першими поселенцями тут були шведські християни з балтійського острова Даго (Гіюмаа) – зараз територія Естонії. У 1709 році після розгрому шведської армії під Полтавою острів перейшов під владу Російської Імперії.
У багатьох джерелах можна прочитати таку версію подальшого розвитку подій:
Мешканці острову мали платити непомірні податки російським дворянам. Оскільки раніше шведи не знали кріпосного права, така ситуація викликала велике невдоволення. Через деякий час вони написали листа до Катерини про своє складне становище. У відповідь імператриця запропонувала освоїти Таврію. Окрім цього, вона пообіцяла для кожної сім’ї надати житло та земельну ділянку. Діставшись до місця у 1782 році, християни побачили перед собою лише піски та берег Дніпра.
Нове поселення побудували з чистої землі. Обжитися в перший час їм допомогли козаки, які проживали неподалік. У 1783 було переселено у село ще 30 шведських військовополонених для оброблення земель. Важливою подією стало також спорудження церкви 1787 року за наказом князя Потьомкіна.
А от в самій Зміївці на пам’ятній дошці, встановленій на території одного з храмів села, озвучена трохи інша версія. Тут сказано, що шведських селян до Таврії переселили примусово. Що люди йшли пішки 2000 кілометрів. І дістатися до місця призначення пощастило лише третині з них. Інші померли від голоду, холоду і виснаження під час походу. Ті, хто вижив, оселилися серед голого степу на березі Дніпра і заснували поселення Ґаммальсвенскбю (Старошведське).
Що ж до німців, то у 1804 році поруч зі шведським були засновані три німецькі поселення Шлянґендорф (Зміївка), Мюльгаузендорф (Михайлівка) і Кльостердорф (Костирка).
Поселення Шлянґендорф було найбільшим. Дослівно його назва перекладається як «зміїне село». У 1860 році відбулося об’єднання сіл у поселення, яке отримало спільну назву Зміївка. Так і почалося спільне шведсько-німецьке життя на півдні України. До початку 20 століття поселенці вели господарство, ходили до церкви та влаштовували гуляння. Досить спокійно пережили вони буремні часи, коли сконала одна імперія і в ріках крові народжувалася інша.
А от роки до і після Другої світової війни принесли болючі зміни мешканцям Зміївки. Деякі з них були репресовані у 1937-1938 рр. А більшість зазнали депортації в 40-х. Зміївців переселили на північ СРСР як «фольксдойчів».
Село Старошведське після війни перейменували на Вербівку, а колишні німецькі колонії на Зміївку (Шлянґендорф), Михайлівку (Мюльхаузендорф) та Костирку (Кльостендорф).
1951 року тутешню кірху (церкву) перетворили на клуб, а згодом — на склад мінеральних добрив.
Переселення бойків до Зміївки
Після підписання угоди 1951 року між СРСР та Польщею про обмін ділянками прикордонних територій до сіл Зміївської сільської ради переселили близько 2,5 тис. мешканців трьох переданих полякам західно-бойківських сіл: Лодини (147 родин), Долішніх Берегів (170 родин) і Нанови (122 родини) з тодішньої Дрогобицької області.
Зміївська сільська рада стала найбільшою бойківською громадою Херсонщини. На її території бойки становили 80% мешканців громади.
Переселенці-бойки зустрілися з проблемами різного характеру на новому місці — від побутових до ментальних. Якщо з побутовими протягом кількох років вдалося поладнати, то з ментальними було гірше. За постановку вертепу на Різдво у 1952 році його організатори мали неприємну розмову в Бериславському КДБ, а одного з переселенців, Михайла Белея, за виготовлення костюмів для вертепників та малювання портретів І. Франка, Т. Шевченка, А. Шептицького Херсонський військовий трибунал засудив на 2,5 роки як політично небезпечного для радянського суспільства.
Місцеве населення сприйняло бойків непривітно, називаючи «бандерівцями», «гуцулами», але з часом змирилося, бо приїжджі склали більшість.
Шведи повернулися, поїхали і знову повернулися
Згодом з вигнання повернулася частина депортованих шведів і німців та вже їх діти і онуки. А після розпаду СРСР шведи спробували перебратися на свою історичну батьківщину, але згодом більшість повернулися на Херсонщину, не зумівши прижитися у Швеції, де видозмінилася вже і мова, і взагалі все було для них чужим і незвичним.
Отже населення у Зміївці змішалося і утворило цікавий з погляду етнографії та соціології конгломерат культур. Взаємопроникненню культур сприяло дещо ізольоване географічне розташування Зміївки. Раніше до села треба було їхати в об’їзд через балки, воно розташоване на високому виступі-півострові над Дніпром. А у 21 столітті від херсонської траси до Зміївки побудували пряму дорога – це сталося у 2008 році напередодні приїзду сюди короля Швеції.
Що робив у Зміївці король?
2 жовтня 2008 року в рамках державного візиту село відвідали шведський монарх Карл XVI Густав і його дружина Сільвія. Король Швеції зустрівся з жителями села — етнічними шведами. Він дуже хотів почути старошведську мову, яка більше ніде, крім Зміївки, не зберіглася.
Монарх разом із дружиною завітали в Зміївці до Свято-Михайлівської церкви (кірхи), яка належить православній та шведській лютеранській громадам, де взяв участь у богослужінні, проведеному шведським пастором. До приїзду короля храм відремонтували, на ньому було встановлено новий купол.
У селі король із королевою поклали квіти до Пам’ятного знаку шведам і німцям, репресованим у 1937—1938 рр.
Зміївка у травні 2021 року – як виглядала, чим жила
В туристичних довідниках зазначається, що до 1980 в селі залишалось приблизно 900 людей, які зберегли культуру своїх предків. На той час, коли ми там були, у Зміївці налічувалося близько 100-150 представників шведського етносу.
Поспілкувавшись під час подорожі з місцевими мешканцями, ми дізналися від них, що про своє коріння вони пам’ятають. Але все ж таки вже вважають себе українцями. Говорять суржиком, мають традиційне українське зайняття – вирощують картоплю, буряки, та іншу городину. Потім все це продають. З того і живуть. Село у 2021 році вважалося заможним.
Ні зовнішній вигляд їх будинків, ні одяг, ні могили на кладовищі, не нагадують про те, що тут живуть нащадки шведів і німців. А от риси обличчя – так. Вони досить нетипові для Херсонщини – навіть у маленьких дітей.
Ще про нетипову історію села говорять пам’ятки, встановлені тут, і, звісно, храми. Хоча б навіть їх кількість. Не так просто на півдні чи сході України знайти досить невелике село аж з трьома храмами.
У Зміївці станом на 21-й рік діяли:
1.Каплиця та храм Української греко-католицької церкви
2.Лютеранська кірха апостола Івана
3. Храм Архистратига Михаїла ПЦУ (про який йшлося вище і де проводяться лютеранські та православні служби)
Всі релігійні споруди мали гарний, доглянутий вигляд, охайні подвір’я, де можна було посидіти в затінку на лавці і подумати про те, скільки всього довелося пережити українському та іншим народам у м’ясорубках останніх століть… (думаючи про це тоді, ми не знали, ЩО доведеться пережити усім нам зовсім скоро)
А ще у Зміївці на той момент була просто дивовижна природа. Багато зелені, квітів, старезні дерева-велетні біля води і захоплюючий подих вид на могутній Дніпро. Це особливо закарбувалося у пам’яті.
До речі, поруч у 13 км від Зміївки знаходиться місто Берислав, яке має унікальну історичну пам’ятку – дерев’яну православну козацьку церкву, сучасницю Кам’янської Січі. Ми дуже сподіваємося, що вона зберіглася і зараз.
Свято-Введенеська (перша назва – Воскресінська) церква була збудована 1725 року у Переволочній на Полтавщині – фортеці запорозьких козаків на Дніпрі. Саме в цій місцевості після Полтавської битви врятувалися від московитів, здолавши Дніпро, гетьман Іван Мазепа, король Карл ХІІ і кошовий отаман Кость Гордієнко. За це озвірілі московські окупанти повністю вирізали населення Переволочної.
1784 року, вже після руйнації московськими військами останньої Запорозької Січі, козаки розібрали церкву, зроблену з дубового дерева, переправили її Дніпром вниз по течії і сантиметр за сантиметром відновили її у Бериславі. Храм і до сьогодні добре зберігся, не зважаючи на те, що в часи більшовиків його закрили і збиралися знищити. Хоча служби Божі у ньому не правилися лише з 1939 по 1941 рік. Церква у 2021 році була діючою. Належала до УПЦ.
Але це вже інша історія.
Джерела, використані у матеріалі:
Зміївка – шведське село на Херсонщині
Свято-Введенська козацька церква… припливла Дніпром з Полтавщини до херсонського Берислава
