До чергової подорожі вирішив доробити ще одну річ у нашому автобудиночку, яка давно просилася. Мова про звичайний круглий Starlink на даху. До цього він їздив у складеному стані на задній ляді автобудинку. Приїхав на місце, дістав, поставив на дах, підключив, дочекався, поки тарілка розкладеться, — інтернет є. Ніби нічого складного, але часи диктують нові умови, і починаєш розуміти, що швидкість, мобільність і автономність — це норма сьогодення.
Насправді не можна сказати, що була якась «остання крапля» — вона була і першою теж. Незручно було із самого початку. Просто попереду ще одна велика подорож, тому вирішив більше не відкладати цю переробку.
На всю роботу пішло три дні. День думав, день креслив і день робив. Найцікавіше, що сама робота для мене взагалі не була складною. Відрізати профільну трубу 20×20, виставити все по міліметрах, зварити, пофарбувати, зібрати на нержавіючих болтах — це звичайний процес. А ось знайти нормальний водонепроникний конектор іноді складніше, ніж зробити всю конструкцію.
Схема приблизно така. Знаходиш потрібний роз’єм, наприклад, за 250 гривень. Уже майже натискаєш «Купити», а потім читаєш: мінімальне замовлення — 500 гривень. Додаємо доставку — і ось конектор уже коштує 650. Таке відчуття, що купуєш не роз’єм, а автограф Ілона Маска. Саме такі дрібниці іноді дратують найбільше.
Штатні мотори та механізм розкладання я повністю демонтував. Разом із кріпленням штатної ніжки. Вони більше не потрібні. Тепер тарілка постійно знаходиться в робочому положенні, тому немає сенсу возити із собою механізм, який уже нічого не робить. Якби Ілон побачив цю переробку, думаю, він би на мене образився.
Окремо хочу сказати про відкидний механізм. Можна було зробити простіше й просто жорстко закріпити Starlink на багажнику. Але це вже конструкція з серії: «Щоб попісяти, треба розутися».
Starlink на даху
Треба протерти сонячну панель — відкручуй Starlink.
Треба більше сонця для панелей — знову відкручуй.
Через кілька років щось прикипить — діставай ключі, а якщо не пощастить, то й болгарку.
Ні. Це не мій стиль.
Відкинув конструкцію за кілька секунд, зробив усе, що потрібно, повернув назад і поїхав далі. Саме заради цього вона й робилася.
Ще постійно підштовхував до переробки той факт, що автоматичне розкладання Starlink іноді привертало зайву увагу. Люди не завжди розуміли, що це за штука починає сама рухатися на даху автомобіля. Тепер ніякого шоу немає. Натиснув кнопку — через деякий час інтернет уже працює.
Звісно, після встановлення перевірив, як усе поводиться на ходу. До приблизно 90 км/год Starlink працює без проблем. Далі вимикається. Це програмне обмеження пов’язане з тим, що хворі на голову нелюди з боліт встановлювали їх на «Шахеди». Якщо чесно, мене це абсолютно не засмучує. Це якраз та швидкість, на якій ми й подорожуємо. Можна сказати, швидкісний режим Starlink та автобудинку знайшли один одного.
У результаті вийшла навіть не нова конструкція, а просто ще одна річ, про яку більше не треба думати. Приїхав, натиснув кнопку — і займаєшся своїми справами. На мою думку, саме так і повинні закінчуватися всі доробки автобудинку. Якщо після них перестаєш згадувати, як було «до», значить, три дні були витрачені не дарма.
Приємних вам подорожей!
Почитайте також інші статті у рибриці “Гараж”: https://vanlife.fans/category/garage/
Наш телеграм: https://t.me/PonchoUA
